“Коли віра, спільнота і жертовність єднаються в серці Чикаго!”

Мабуть, немає жодної людини в українському Чикаго, яка б не чула, а тим більше — не відвідала хоча б раз наш благодійний фестиваль Ukrainian Village Fest. Цьогоріч, 16-17 серпня, на церковній площі нашої парафії знову зазвучала музика, запахло свіжозвареним борщем, і тисячі усмішок осяяли серця — адже відбувся вже четвертий благодійний фестиваль у часі повномасштабної війни, який з кожним роком стає не просто подією, а справжнім рухом єдності, віри та підтримки.

Так, це не просто свято. Це — спільна молитва в дії, благодійний захід, що має конкретну мету: допомогти тим, хто сьогодні бореться за нашу свободу — воїнам, постраждалим, нужденним в Україні. Ми не стоїмо осторонь. Ми — разом. Ми — сильні у нашій солідарності.

І тому, ще задовго до самого фестивалю закипіла робота. Наша велика команда волонтерів важко працювала над тим, щоб наш фестиваль пройшов злагоджено і успішно. Немов добре налаштований механізм, сестрицттво Пресвятої Богородиці, братство Святого Архистратига Михаїла, парафіяльна рада, працівники Українського Культурного Осередку, духовенство, і ціла армія волонтерів знову стали пліч-о-пліч. Хтось ліпив вареники, чи чистив капусту для голубців, хтось варив борщ чи чистив картоплю на деруни, а хтось — облаштовував сцену, прикрашав шатро чи розставляв столи для гостей. Наші волонтери були задіяні навіть у таких справах, де людське око не могло бути присутнє. Так хочеться кожного згадати поіменно, бо їх так багато, і усі вони неймовірні люди прості і душевні, веселі і жартівливі, добрі і працьовиті. Бо без них, ми б не впорались! Низький уклін вам, наші волонтери! Ця величезна праця кожного із вас увінчалася гарним настроєм і незабутніми враженнями наших гостей.

Завдяки вам, господиньки, наші гості мали нагоду скуштувати найкращі традиційні українські страви: вареники і голубці, деруни і борщ, ковбаски і шашлики — усе було приготовлене з любов’ю, турботою і молитвою. Аромат і смак свіжоспечених дерунів наших сестричок не залишив байдужим нікого! Усе акуратно пакувалось у коробочки, якщо комусь хотілось почастувати своїх рідних вдома. Звичайно неможна не згадати про смачні страви що пропонували нам пані з культурного осередку – усе мало апетитний вигляд і дуже смакувало навіть найвибагливішому гурману української кухні.

Наш цьогорічний фестиваль Ukrainian Village Fest 2025 розпочався піднесено й урочисто — виконанням гімнів двох країн, які сьогодні єднає любов та вдячність. Гімн США, країни, що дала прихисток, можливість і підтримку мільйонам українців, зворушливо виконала Христина Гриценко. А державний гімн України, сповнений сили й надії, пролунав у виконанні Марії Павлишин — і здійняв дух усього зібрання. Їхні чисті та потужні голоси запам’ятаються глядачам надовго.

Як завжди, фестиваль розпочався з молитви, яку очолив Єпископ Єпархії Святого Миколая — Владика Венедикт Алексійчук. Він благословив усіх присутніх та надав урочистому відкриттю духовного значення. Цьогоріч ми мали честь приймати багато високоповажних гостей, серед яких — Генеральний консул України в Чикаго – Сергій Коледов, а також представники мерії міста Чикаго та інші політики. Сподіваємось, що наступного року коло почесних гостей лише розшириться, і ми з радістю та гостинністю вітатимемо кожного.

Вже другий рік поспіль наше сценічне дійство провадили дві пари ведучих: отець -диякон Ростислав Смик та Діяна Вруська, а також наші гості: Марʼяна Балаш і Вадим Оксенчук. Марʼяна -співачка, відома громадськa діячка, волонтерка, успішна ведуча багатьох українських заходів та аукціонів. А ще вона залучена у команді фонду “Revived Soldiers Ukraine” (під керівництвом Ірини Ващук-Дісіпіо), який вже роки займається лікуванням та протезуванням наших українських воїнів у США та реабілітацією у двох створених в Україні центрах.

Протягом цих двох днів сцена фестивалю перетворилася на справжній культурний осередок, бо події відбуваються у самому серці Чикаго. Лунали народні пісні, виступали танцювальні колективи, хори, молодіжні гурти, звучала жива музика, що торкалася самого серця. Діти бігали з прапорцями, дорослі смакували домашні страви, частувалися свіжим пивом, як американського так і українського виробництва, і з гордістю спостерігали, як наша українська культура продовжує жити далеко за океаном.

А далі — сцена зажила пульсом мистецтва, емоцій і натхнення. Бурхливими оплесками глядачі під шатром, зустрічали нашу легендарну «Громовицю» у всій її збірній. Так, цього року усі групи колективу мали можливість показати свій талант і любов до своєї української культури. І це їм вдалось, так як глядач стоячи аплодував і виплескував щасливі емоції. Цей колектив знають уже 45 років оцінювачі української культури не лише у Чикаго, а й у світі. То ж, яке свято, без нашої української легенди?! Танцювальні колективи «Громовиця» та школа українського танцю, при парафії, під керівництвом Роксани Пилипчак, Марти Козицької та Марка Міськевича, a також школа танцю в м.Палатайн «Іскра» (кер. Калина Васюнець) — зірвали усі овації на нашій сцені! Їхні нові постановки, енергія, синхронність рухів — викликали справжнє захоплення. Це було справжнє свято тіла, ритму і культури! “Громовиця”- гордість української діаспори в Чикаго. “Громовиця” – наша гордість!

Ми маємо ким гордитися, наша Чикагівська українська громада багата на таланти. Інеса Тимочко-Декайло, професійна скрипалька, немов сама муза, проходжувалась поміж рядами глядачів під шатром, наповнюючи простір чарівними звуками. Її віртуозна гра викликала захоплення і щедрі оплески.

Софія Фрейзер- наша чикагівська українська співачка, як завжди, вразила своїм професійним і чуттєвим співом, часто бачимо її на багатьох зaxoдах Українського Чикаго.

Особливо глядачі чекали виступу Юрія Яремчука— улюбленця української громади, неперевершеного артиста, який щоразу дарує море радості і драйву своєю українською піснею.

І, звісно, гурт “Gremo” під керівництвом Алекса Громаковськи — справжні легенди нашого фестивалю. Їхній виступ — це завжди мікс шаленої енергії та музичного професіоналізму. Справжній талант музикантів, запал енергії і любові до української музики, тримали атмосферу фестивалю на високій ноті, усі два дні.

Не можна не згадати і про вокальну студію «Елегія», яка разом зі своєю керівницею Світланою Поляк, подарувала глядачам професійне виконання українських пісень. Їхні ритмічні виступи викликали гучні та щедрі оплески глядачів.

Обідню пору неділі розгортали юнацька та дитяча творчість від “Creative Kids”, “Smart Minds”, “Елегія”, а також хор Осередку СУМ в Чикаго, під керівництвом Володимира Поповича, за що їм безмежно дякуємо.

Цього року наш фестиваль поповнився новою, весело-смачною традицією — конкурсом з поїдання вареників! П’ятеро сміливців-добровольців, серед яких були і жінки, і чоловіки, змагалися за звання найшвидшого вареникоїда. У кожного учасника було по 15 вареників та пляшка води — і лише одне завдання: з’їсти все якнайшвидше! Зал шаленів — глядачі гучно підтримували своїх друзів, вигукували, переживали й сміялися. Це був смачний виклик, який став справжньою родзинкою фестивалю. Переможець отримав грошову винагороду — $250, а всі учасники — оплески, щирі усмішки й гарний настрій.

Цей конкурс викликав стільки позитивних емоцій, що ми вирішили: відтепер це буде наша нова фестивальна традиція! І вже наступного року ми знову будемо вболівати, сміятись і підтримувати наших вареникових героїв!

Але музика — це лише частина дійства. Паралельно з концертною програмою, на церковній площі панував справжній ярмарковий дух. Колектив «Цимбали» (М. Стефурак) запалював відвідувачів на усій території фестивалю своїм цікавим і професійним виконанням. Під підбадьорливі звуки українських цимбалів хотілося і співати і танцювати водночас. Понад 45 яток було заставлені на вулиці Superior вздовж всієї території церкви. Тут краму було так багато і такого розмаїтого, що очі розбігалися.

Наші вендори пропонували відвідувачам вишиванки, прикраси, сувеніри, книжки, іграшки а також солодощі, їжу, напої та багато іншого. Кухні пахтіли всім, що миле українському смакові, димок від шашлика вганяв у сльози готувальників, а зголоднілих гостей – у радість і бажання якнайшвидше скуштувати смачнезне їдло. Усе було таке смачне, що в голові паморочилось від запаху, смаку, i звичайно від національного колориту!

Та, як і в кожному доброму ділі — випробування не оминули і нас. У суботу природа вирішила нагадати про свою силу: почалася сильна буря зі зливою і штормовим вітром. Поліція, дбаючи про безпеку, ввічливо попросила всіх гостей покинути шатро. Люди поспішили заховатися у приміщенні культурного осередку та церкви. Здавалося, що все зупинилось…

Але яке було наше приємне і навіть зворушливе здивування, коли, щойно дощ ущух — люди почали повертатися. Хтось з парасолею, хтось з дитям за руку, хтось з кавою — але ніхто не хотів залишати фестиваль. Ця вірність, ця підтримка — гріли серце більше, ніж саме сонце!

Двічі буря поверталась, і навіть вночі завдала шкоди — було пошкоджено кілька шатер, частину декору біля входу. Та завдяки згуртованій, невтомній праці наших волонтерів — вже на ранок усе було полагоджено, замінено, прикрашено наново. Люди, які приходили в неділю, навіть не підозрювали, який фронт роботи був зроблений ще до їхнього приходу.

Ми не злякалися. Ми не здались. Ми вистояли — з Божої ласки, з підтримки одне одного і з вірою в добре діло!

А сцена знову ожила: звучали пісні українських співаків, танцювали колективи, і кожен номер сприймався як перемога — над втомою, над негодою, над зневірою. Бо коли разом — то буря не страшна. Бо наша культура, музика, танець — для душі. А благодійність — для серця. Ото ж, продовжуймо творити добро!

Особлива подяка нашим спонсорам, завдяки яким усе це стало можливим. Головним спонсором фестивалю вже не перший рік є українська фундація “Самопоміч”, яка цього року пожертвувала $25,000 на парафіяльні потреби. Це неймовірна підтримка, яка заслуговує найглибшої вдячності.

І звісно — головне: завдяки спільним зусиллям зібрано значну суму коштів, які буде передано на підтримку ЗСУ та гуманітарні потреби в Україні. Значна частина зібраних коштів були передані на підтримку важливих організацій, які щодня допомагають постраждалим і борцям в Україні:

• Revived Soldiers Ukraine Foundation
• Protez Foundation
• UWWA (Ukrainian Women’s Association of America)

Це — плід нашої єдності, нашої віри, нашої любові до Батьківщини. Бо коли ми святкуємо — ми не забуваємо тих, хто потребує. Коли ми співаємо — ми дякуємо. Коли ми єднаємось — ми перемагаємо!

Тож, нехай гаслом нашого фестивалю Ukrainian Village Fest стануть слова: “Культура, музика, танець — для душі. А благодійність — для серця.”

 

Дякуємо кожному, хто долучився — своєю працею, молитвою, пожертвою, часом, добрим словом. Ваша участь — це не просто допомога. Це — промінь надії для тих, хто сьогодні бореться за наше майбутнє.

До зустрічі наступного року на Ukrainian Village Fest!

Разом — до перемоги!

– Оксана Духова