You are here

Наш Собор

Українську католицьку парафію Свв. Володимира та Ольги в Чикаґо заснував наш Блаженіший Патріярх Йосиф. Це сталося дня 28 липня 1968 р.Б. за згодою Чикаґського Владики Преосв. Ярослава Ґабра. 20 травня 1973 р.Б. Блаженіший Патріярх Йосиф поблагословив наріжний камінь під будову цього Собору.

З багатьох причин виникнула потреба заснування цієї парафії. Найголовнішими з них були: вірність нашим східним релігійним традиціям, збереження українського характеру нашої Помісної Церкви, плекання та пропагування ідей синодально-патріаршого устрою, збереження традиційного юліанського календаря. Спочатку новостворена парафія (близько 1000 родин) користала з гостинности наших православних братів, у Катедральному Соборі Св. Князя Володимира.

Будову нашого нового собору закінчено в 1973 році. Архітект Ярослав Корсунський опрацював плян цього храму на основі візантійсько-українського стилю, вживаного в Україні на протязі ХІ – ХІІІ століть. Церкви цього стилю будовані у формі рівнораменного хреста. Інші риси притаманні для цього стилю – це округла золота баня, гармонійно заокруглені луки та склепіння.

В наслідок розвитку первісної Церкви почали творитися християнські громади з різними формами богослужень. Ці відмінні види богопочитань почали називатися “обрядами” та розвивалися у двох напрямках – східному та західному. У Візантії (Царгороді) – розвинувся “Візантійський обряд”. Саме з цього обряду бере коріння наша Помісна Греко-Католицька Українська Церква. В 988 р.Б. у цьому обряді наш князь Володимир Великий прийняв Христову віру. Рівно з цим Він проголосив християнство як єдину та офіційну релігію Руси-України, що її неофіційно започаткувала його бабуня Св. Княгиня Ольга. Саме вони обоє є небесними покровителями нашої парафії.

У ширшому розумінні обряд – це не тільки зовнішній ритуал. Він вирізняє окрему церкву з поміж інших не лише зовнішнім виглядом Літургії, але надає ідентичність у духовості, канонічній дисципліні, чернечому житті, містиці, богословському підході до основних християнських правд віри та надає своєрідний релігійний світогляд народу.
Оригінальність нашого східного християнства виявляється зокрема в церковному мистецтві, співі, архітектурі, Літургії та іконографії. Ікони – це не реалістичне зображення світа та людини з докладною перспективою, точними пропорціями, з усіма анатомічними та індивідуальними подробицями. Ікона представляє переображений, прославлений світ, який бачимо не тілесними очами, але очима душі у світлі віри. Людина зображена на іконах – це не тільки розумна істота, але образ Божий.

Ікона має глибокий Богословський зміст та наглядно вчить нас правд нашої святої віри та є написана для Богопочитання та набожної контемпляції. Ікони органічно зв’язані з нашим Богопочитанням, з нашим християнським світосприйняттям. Тому наші храми і наші Богослужби не можуть обійтися без святих ікон.
Структура Божого храму та його розпис зображують цілу вселенну, землю з’єднану з небом, як це часто підкреслюють наші Богослужби. Над цілим всесвітом домінує Христос Пантократор (Вседержитель) зображений внутрі на голубому тлі головної бані, яка символізує небо. Знижуючись бачимо головні події з історії нашого спасіння, а в низу знаходимось в товаристві наших покровителів – Святих. Затираються межі простору, а час зливається в одне, безконечне Боже життя, якого ми всі стаємо учасниками. Наша Церква цінить вартість традиції, яка постійно живе в наших літургічних Богослужбах і святкуваннях.

Іконостас займає чільне місце в східньому храмі. Він відділює храм вірних від святилища та пригадує нам, що святилище – це “святая святих”, де приноситься безкровна жертва Тіла та Крові Ісуса Христа. Іконостас рівночасно також вдкриває перед нами велич Божого Царства та вводить нас у таїнство Богоявлення; єднає нас з Триєдиним Богом, з Пресвятою Богородицею та з ликами Ангелів і Святих та унагляднює нашу участь у небесній Літургії.

У північній наві бачимо важливіші моменти Христового Розп’яття, а на південній маємо події, зв’язані з Господнім Воскресінням. Великдень являється завершенням страстей і смерти нашого спасителя, являється завершенням і повнотою спасіння цілого людського роду.

На південній апсиді бачимо ікону Покрови Пресвятої Богородиці зі святими Володимиром і Ольгою по боках. На північній апсиді представлено покровителів України: Св. Андрея Первозванного, Св. Архистратига Михаїла та Св. Юрія Переможця.Іконостас ручно різьбив в дубі мистець-різьбар Павло Мозес. Вітражі виконав мист. Ярослав Баранський з Йонкерсу (Нью-Йорк).

Розмалювання нашого собору завдячуємо маестрові Іванові Дикому, який народився 1897 р.Б. на Харківщині. Після закінчення студій молодий іконописець їздив на чернечу гору Атос, щоб там докладно запізнатися з традиціями східного церковного мистецтва.

Парафія Свв. Володимира та Ольги від самих початків стояла на захисті української громади від асиміляції та втрати своєї ідентичності. Одним із середників у цій праці є Парафіяльний Культуврний Осередок. У 1988 р.Б. було завершено будівництво цього комплексу. На згадку про тисячоліття Християнства в Україні, біля осередку в 1989 р.Б., закладено пам’ятник Св. Князю Володимиру та Св. Княгині Ользі. Це місце стало центральним пунктом в українській околиці міста Чикаґо – пунктом об’єднання всієї української громади.

В Культурному Осередку мають місце припарафіяльні організації, мистецькі одиниці, наукові інституції, професійні та народні установи. Серед них найбільш знаними є “Балетна Школа Громовиця”, благодійний фонд “Українського Католицького Університету”, представництво “Українського Конгресового Комітету Америки”, наукове товариство “Українська Інциклопедія”, “Лікарське Товариство” та інші. Тут серед рідної атмосфери часто збирається наша українська громада на усілякі прийняття та імпрези.

Український Культурний Осередок, при парафії Свв. Володимира та Ольги, повстав через ідейність та візію людей, які думали про майбутні покоління та про потреби церкви і громади.

Парафія Свв. Володимира та Ольги зі своїм золотоверхим собором є конкретним виявом нашого прив’язання до Церкви і віри наших прадідів та до ідеалів найбільших церковних мужів ХХ століття: Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького та його наслідника Блаженішого Патріярха Йосифа Сліпого. Український культурний Осередок та сам собор із мозаїкою Хрищення Руси-України на першій його стіні становить клаптик України на американській землі.